Народний депутат від фракції «Слуга народу», член комітету Верховної Ради з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Федір Веніславський запропонував новий підхід до бронювання працівників від мобілізації. Йдеться про модель, за якої компанії зможуть зберегти ключових спеціалістів, якщо самі залучатимуть нових добровольців до лав ЗСУ.
Про це він розповів в інтерв’ю проєкту Ukrlife TV. За словами депутата, бізнес має не лише користуватися механізмом бронювання, а й брати участь у формуванні людського ресурсу для армії.
Як працюватиме запропонована модель
Веніславський пояснив, що підприємства можуть отримати право залишити критично важливого працівника, якщо забезпечать рекрутинг кількох нових людей на військову службу. Йдеться приблизно про 3–10 осіб на одного заброньованого співробітника.
За його задумом, це буде саме добровільний рекрутинг, а не примусова мобілізація. При цьому не виключається залучення як громадян України, так і іноземців. Такий підхід, на думку депутата, дозволить збільшити кількість військових і водночас зберегти економічну стабільність.
Він наголосив, що ця модель демонструє відповідальність бізнесу: компанії не просто зберігають персонал, а й роблять внесок у оборону держави.
Поточна ситуація з бронюванням
За останніми даними, кількість заброньованих працівників в Україні вже сягнула приблизно 1,3 мільйона осіб. Це значне зростання, яке підкреслює важливість механізму бронювання для підтримки роботи підприємств у воєнний час.
Додатковий контекст і можливі наслідки
Запропонована модель може викликати дискусії щодо справедливості та практичної реалізації. З одного боку, вона створює баланс між потребами економіки та армії. З іншого — виникають питання, як саме компанії шукатимуть і мотивуватимуть новобранців, а також чи не призведе це до нерівних умов для різних бізнесів.
Крім того, важливим аспектом стане правове врегулювання такого механізму. Потрібно чітко визначити критерії, контроль за виконанням і відповідальність сторін. Без цього ініціатива може залишитися лише теоретичною пропозицією без практичного впровадження.
